Чорний Квадрат. «Вибач. Прощавай. Сміття винесу сам»

Діма обожнює Олю. Оля обожнює Миколу Анатолійовича, а йому 40 років і він одружений.
Катя кохає свого чоловіка. І любовний трикутник перетворюється у квадрат. Бажання сидить на бажанні й бажанням поганяє.
Гумору достатньо, душевних переживань занадто, адже кохання не знає кордонів, віку і не має совісті. У виставі багато палючих і відвертих розмов, вона зшита з нестерпної ніжності й шаленого цинізму.
Кохання дозволено відчувати з першого погляду й аж ніяк не упускати, однак можна шукати ціле життя й аж ніяк не відшукати.
Вистава вийшла розумною, пристрасною, ефектною, тонкою, обачною, сучасною і не дивлячись на те, що вона близька до мелодрами, в ній повно гротескового гумору комедії.
Одна з тих вистав, з якої варто починати знайомство з «Чорним квадратом». Ідеально підходить, щоб привести батьків або своїх «колишніх», або своїх «майбутніх», і просто випадкових знайомих - теж можна.
У виставі грають дуже гарні й дуже розумні люди. Красиві починають і програють. Розумні виграють, але щастя їм це не приносить.